Тишком-нишком у вікно, Крадькома тиха ніч загляда. Місяць сипле золото, Він про тебе мені нагадав. Ті вуста, що при зорянім сяйві цілував, Ту усмішку, що на мить затамував. В пічці вогник догора, Його сили пірнули в димар. Полетіли догори, розгубилися десь серед хмар. Це любов наша десь потонула в далині, Лише спогади лишилися мені. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася без тебе сама. Сама. Тишком-нишком у вікно, Крадькома тиха ніч загляда. Місяць сипле золото, Він про тебе мені нагадав. Ті вуста, що призорянім сяйві цілував, Ту усмішку, що на мить затамував. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася без тебе сама. Сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама. Тебе нема, тебе нема, Я залишилася сама.